Субота, 20.10.2018, 17:51
Приветствую Вас Гість | RSS


      Сумський міський Центр науково-технічної творчості молоді

Наша адреса: 40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 18 Тел. 32-70-41 @-mail: sumy_cnttm@ukr.net

Меню сайта
Категории раздела
Форма входа
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Значення музейної педагогіки для формування ключових компетентностей вихованців позашкільного навчального закладу

Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити йому користь.

В.О.Сухомлинський

«Недостатньо лише отримати знання,

треба й ще їх уміти застосувати»

(Йоганн Вольфганг Гете, німецький поет,

прозаїк, філософ ХІХ століття)

     Створення в Україні високорозвиненого суспільства та розбудова демократичної держави потребують наявності таких особистостей, які здатні до самореалізації, спроможні до творчої побудови свого життя, зорієнтовані на особистий вибір і особисту відповідальність. Традиційна школа, переважно спрямована на засвоєння системи знань, сьогодні вже не відповідає соціальному замовленню - вихованню самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства. Сучасна педагогіка має наповнити навчання й виховання новим життєтворчим, духовним змістом, допомогти дитині знайти сенс життя, навчити швидко адаптуватися в життєвих ситуаціях, вміло застосовувати набуті знання. Ми є свідками і учасниками процесів, котрі безпосередньо пов'язані з реформуванням змісту освіти - затвердження Державних стандартів початкової освіти та базової загальної середньої освіти, де зазначено, що основною метою освітньої галузі є формування у вихованців ключових компетентностей на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі навчання, забезпечення інтелектуального розвитку дітей, розвитку їх уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції.

      Розв’язати поставлене завдання може лише педагог, який вміє створити умови для розвитку ключових компетентностей вихованців, що допоможе їм у подальшому стати успішними людьми. Відповідно, принципово змінюються завдання освіти. Іншими словами, вітчизняна школа потребує зміщення акцентів з знаннєвого на компетентнісний підхід до освіти.

     Основними напрями компетентнісного підходу до навчання та виховання є:

1) вміння жити разом;

2) вміння вчитися;

3) вміння діяти та працювати;

4) вміння жити взагалі.

     Завдання навчального закладу – навчити жити. Ми повинні виховувати людину, здатну створити своє власне життя, здатну до самовизначення. Діти, які раніше озброювались лише системою знань, умінь і навичок, нині повинні бути підготовлені до життєдіяльності, здатні активно і творчо працювати, діяти, саморозвиватися та вдосконалюватися інтелектуально, морально і фізично. А це, фактично, і є виконання Закону України «Про освіту», де говориться: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей; формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями».

      Зрозуміло, що саме за умови достатньої сформованості різноманітних інтересів, знань, умінь, життєвого досвіду особистості, мотивів на успішність у шкільному віці дитина долучається з інтересом до навчання, праці та моделює наслідки власної майбутньої життєтворчості.

      Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.

     Свідомий громадянин є насамперед морально вихованою людиною, тобто совісною, працьовитою, милосердною, яка пам’ятає свої корені та передає свої знання іншим. Ці загальнолюдські якості й чесноти зосереджені в народному досвіді, традиціях і звичаях, моральних заповідях, поведінкових нормах — у мудрій народній філософії.

      Сучасна система освіти вимагає змін, зокрема у контексті впровадження нових форм, методів і прийомів організації навчальної діяльності. Однією з нових галузей сучасної педагогічної науки , яка активно впроваджує такі інновації у навчально-виховний процес є музейна педагогіка. Використанням елементів музейної педагогіки під час навчально-виховного процесу зумовлена необхідністю внесення змін у освіту та встановленням рівноправних партнерських стосунків між педагогом та дитиною, необхідністю організації у процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається, орієнтацією навчання на результат і набуття вихованцями найважливіших компетентностей, можливість практичної реалізації особистісно-зорієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу.

     Музейна педагогіка під час навчально-виховного процесу передбачає проведення занять у приміщенні музею чи з використанням музейних експонатів. Важливим аспектом застосування музейної педагогіки на практиці є ефективний добір методів та прийомів проведення таких нестандартних занять. Вони є специфічними за своєю спрямованістю саме для музею, оскільки не лише регулюють у дітей процеси естетичного сприймання світу, абстрактного та асоціативного мислення, а й розвивають їхню особистісну сферу, відчуття власного «я», « я сам» – дію, думаю, приймаю рішення. Проектуючи таке середовище, педагог має від початку продумати, як можна організувати взаємодію відвідувача з матеріалом, що сприйматиметься, і самому «відійти в тінь», стати лише помічником. Музейна педагогіка є одним із ефективних сучасних засобів формування соціально активної особистості, стимулювання її творчої активності та інтелектуального розвитку. У Законі України «Про музеї та музейну справу», прийнятому 29 червня 1995 року, йдеться про те, що «музеї як культурно-освітні та науково-дослідні заклади призначені не тільки для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури, але й для залучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини».

     Використання елементів музейної педагогіки допомагає:

  • створити в колективі творчу атмосферу, демократичний стиль спілкування педагогів із учнями, свободу творчих дискусій, обмін думками;
  • підвищити інтерес вихованців до навчання;
  • урізноманітнити форми і методи навчально-виховної роботи;
  • посилити міжпредметні зв’язки;
  • використовувати нестандартні види занять;
  • підвищувати загальний рівень культури і впливати на формування свідомого ставлення до культурної спадщини людства.

      Музейна педагогіка передбачає, що освіту та виховання учнів слід здійснювати на музейному матеріалі, який становить загальнолюдські цінності. Кожен музей - професійний чи створений при освітньому закладі може сприяти реалізації патріотичного, ґендерного, сімейно-родинного, естетичного, морального, правового виховання.

     На відміну від класно-урочної системи навчання, музей пропонує інші умови, які йому притаманні, зокрема необхідність дотримання музейного етикету, можливість переміщення в часі й просторі, сприяє опануванню учасниками навчально-виховного процесу сучасних технічних засобів навчання та дає поштовх для створення нового змісту навчально-виховної роботи, сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.

     Музей має значний освітній потенціал, виконуючи відбір подій, фактів, людської долі через функцію документування, постаючи як джерело інформації про людей і події. Музей здатний впливати емоційно, викликати почуття причетності, бо роль дослідників історії виконують не тільки дорослі, а й діти під керівництвом дорослих. Сьогодні музей стає засобом адаптації людини до культурного середовища, залишаючись місцем зберігання реліквій, раритетів, більш ефективною базою для спілкування, культурно-освітнім середовищем, місцем підвищення культурно-освітнього рівня. Він є скарбницею моральних і духовних здобутків народу, має унікальні можливості впливу на особистість та формування її національного світогляду, духовності.

     Музейна педагогіка не має предметних обмежень. Використання форм, методів та прийомів музейної педагогіки під час заняття надає можливість:

  • поєднати емоційні та інтелектуальні впливи на вихованців;
  • розкрити значущість і практичність досліджуваного матеріалу;
  • пояснити складну тему на простих і наочних прикладах;
  • зробити доступним для дітей опанування навчального матеріалу за меншого витрачання часу і з більшою ефективністю;
  • організувати додаткові, факультативні та позакласні заняття, дослідницьку діяльність;
  • залучити учнів до проектної діяльності;
  • підвищити якість знань;
  • розвивати лідерські здібності;
  • формувати толерантність, що є важливим аспектом у суспільстві.

     Інтернет, глянцеві журнали, телевізійні програми, так звані «шоу» та художні фільми з історії ніколи не стануть конкурентами музею, при одній умові: дозволити відвідувачу не тільки бачити, чути, але й доторкнутись до музейного предмету. Це те, чого ніколи не дадуть сучасні технології.

    Отже, музейна педагогіка має суттєвий потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов’язати з формуванням основних груп компетентностей вихованців, завданням, яке по праву визнається найвідповідальнішим у роботі педагога, бо торкається життєвих умінь дітей, їх пристосованості до життя і, зрештою, їх долі.

Категория: Мои статьи | Добавил: UT7AXA (27.09.2018)
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Точна година
"ГАРЯЧА" ЛІНІЯ
Изречения

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz